Для Вас, батьки!

Як працювати з хвилюванням і тривогою дитини

Часто, коли діти зіштовхуються з обставинами, на які вони не в силах вплинути або які здаються їм незрозумілими, у них виникають тривога й відчуття невпевненості у своїй безпеці.

З одного боку, такі почуття є не тільки нормальними, а й необхідними, оскільки робота з різними видами тривоги може підготувати дітей і навчити справлятися зі складними життєвими ситуаціями.

З іншого боку, деякі діти наділені підвищеною чутливістю та сприйнятливістю, що робить їх більш уразливими для тривожного стану, що виникає із цілком природних причин, не пов'язаних із психологічними порушеннями.

Якщо дитина страждає підвищеною тривожністю, навіть з найкращими намірами батьки можуть зациклитись на даній проблемі і, роблячи все можливе, щоб дитина не страждала, фактично посилити її занепокоєння. Це відбувається тоді, коли батьки, передбачаючи страхи дитини, невміло намагаються захистити її від них.

Щоб грамотно допомогти дітям справлятися із тривогою, пропонуємо такі сім порад:

1. Мета не в тому, щоб уникнути занепокоєння, а в тому, щоб допомогти дитині впоратися з ним

Ніхто з батьків не хоче бачити дитину нещасною, але кращий спосіб допомогти дітям подолати занепокоєння – це не намагатись уникати чинників, що його провокують. Треба, щоб дитина навчилась переносити тривогу й не надто звертала на неї увагу, живучи своїм звичайним життям, навіть якщо тривога присутня. Згодом у результаті такого ставлення вона буде зменшуватись або мине взагалі.

2. Не уникайте факторів, які провокують тривогу

Захищаючи дітей від того, чого вони бояться, ви допоможете їм краще почуватися зараз, але не позбавите їх від посилення занепокоєння в довгостроковій перспективі.

Якщо дитина розгублюється в дискомфортній ситуації й починає плакати не з метою маніпулювання батьками, а тільки тому, що вона так почувається, і батьки негайно усувають фактор, який провокує тривогу, дитина відкриває для себе неконструктивний механізм того, як справлятися із тривогою, й буде застосовувати його в подальшому. Вона буде уникати певних місць і ситуацій, усе більше й більше обмежуючи себе від навколишнього світу.

3. Висловлюйте позитивні, але реалістичні очікування із приводу занепокоєння дитини

Ви не можете гарантувати, що страхи дитини нереальні, і при цьому стверджувати, що вона не провалить контрольну, що їй обов'язково сподобається катання на ковзанах або що інші діти не будуть над нею сміятись під час декламації вірша.

Але ви можете висловити впевненість у тому, що з нею все буде добре, що вона зможе впоратися з усім цим, що в міру зіткнення зі своїми страхами рівень її тривожності згодом буде падати. Це дасть дитині впевненість у тому, що ваші очікування реалістичні, що ви не збираєтеся пропонувати їй зробити те, що їй не під силу.

4. Поважайте почуття дитини, але не підживлюйте їх

Важливо розуміти, що бесіда про хвилювання дитини не завжди означає згоду з нею. Тому, якщо дитина боїться йти до лікаря, вам не треба применшувати її страхи, але також не варто й посилювати їх. Вам слід слухати й бути чуйними, допомогти дитині зрозуміти те, через що саме вона хвилюється, і заохочувати її впевненість у тому, що вона зможе впоратися зі своїми страхами. Ваша настанова повинна бути приблизно такою: «Я знаю, ти боїшся, і це нормально, але я з тобою, я допоможу тобі пройти через це».

5. Не ставте навідних запитань

Заохочуйте дитину розмовляти про свої почуття, але намагайтесь не ставити навідних запитань, таких як: «Ти хвилюєшся через майбутню контрольну?» або «Боїшся йти до лікаря?». Щоб не підживлювати тривогу, ставте відкриті запитання на зразок: «Ну як, підготувався до контрольної?».

6. Не посилюйте страхи дитини

Ви не повинні подавати дитині вербальні або невербальні сигнали про те, що вона повинна чогось боятися.

Припустимо, дитина вже мала неприємний досвід спілкування із собакою. Наступного разу, коли біля неї буде незнайомий собака, ви можете почати хвилюватися через те, як вона буде на нього реагувати, і можете мимоволі «підказати» дитині, що зараз прийшов той момент, коли вона повинна тривожитись. Не робіть цього. Будьте спокійними й незворушними самі.

Пам'ятайте, що ваш особистий приклад спокою й незворушності щодо страхів дитини переймається нею, і вона свідомо чи несвідомо наслідує вас, тому постарайтеся приділити особливу увагу вашій власній поведінці, яка, безумовно, вплине на дитину.

7. Контролюйте інформаційний контент, який споживає дитина

Діти не сліпі й не можуть закривати очі на навколишній світ. Вони час від часу бачать, що показують у телевізійних новинах. Вони чують, про що кажуть дорослі. Проте діти не можуть самостійно розібратись у тому, що насправді несе для них реальну загрозу, а що ні.

    Як уже згадувалось вище, не слід повністю захищати дітей від факторів, які можуть викликати тривогу (обмеження повинні бути розумними). Але в той же час при перегляді сучасних телевізійних новин навіть здорові дорослі можуть відчувати хворобливу стурбованість. Тому зверніть увагу на те, який саме інформаційний контент споживає ваша дитина і в якій кількості. Ви можете вимкнути телевізор або принаймні дивитися його разом і обговорювати те, що ви бачите.

Як розвинути соціальні навички у дитини

Батьки засмучуються, коли бачать, як їхні діти не можуть поділити між собою іграшку або не можуть знайти собі друзів. Якщо у дитини розвинені соціальні навички, вона може впоратися з такими складними ситуаціями. Соціально адаптовані діти знають, як заводити друзів, гратися, починати бесіди з однолітками і дорослими.

Соціальний навик 1. Уміння попросити: «Можна мені погратися з вами?»

Дитині буває нелегко підійти до інших дітей і попросити погратися з ними. Зрештою, діти можуть відповісти: «Ні». Страх відмови може перешкодити дитині навіть спробувати, і тоді вона упустить задоволення від гри з однолітками, а також можливість навчитися чомусь новому в процесі гри.

Дитина досягає найбільшого успіху, коли вона спочатку з'ясовує, чим займається група однолітків, потім з'ясовує, чим вона може бути корисною, а потім пропонує приєднатися до гри. Наприклад, якщо діти грають у школу, вона може запитати: «Можна, я буду учнем?»

Як допомогти дитині

Поспостерігайте разом з дитиною, як граються інші діти. Ставте їй навідні запитання: «Як ти думаєш, для чого Саша використовує кубики? Чи достатньо у нього кубиків, щоб він поділився ними з тобою? Можливо, нам потрібно пошукати ще кубиків, щоб ти міг пограти з Сашею?»

Запропонуйте дитині погратися з кимось удвох. Для неї це буде простіше, ніж вливатися у велику групу.

Соціальний навик 2. Уміння вести розмову

Дітям зазвичай потрібна певна практика, перш ніж вони навчаться вести бесіду - говорити по черзі, не перебивати і слухати співрозмовника. Дітям-інтровертам потрібно, щоб хтось почав розмову і підтримував її. Екстраверти, навпаки, повинні навчитися не перебивати співрозмовника і дати йому можливість висловитися.

Як допомогти дитині

Хорошим способом розвинути у дитини даний навик є приклад батьків і рольові ігри. Покажіть дитині, як правильно спілкуватися, розмовляючи з нею якомога частіше.

Запитуйте її думку з різних приводів і проявляйте щирий інтерес до того, що вона говорить. Якщо її мова занадто довга, обережно поверніть її до теми розмови.

Грайте в ігри, у яких кожен робить свій хід по черзі. Переконайтеся, що у дитини є можливості для творчої гри. Ігри за сценарієм: «Давай уявимо, що ...» допоможуть їй бачити різні ситуації з іншої точки зору.

Соціальний навик 3. Розуміння емоцій оточуючих

Щоб повноцінно брати участь у соціальних ситуаціях і розвивати взаємини з оточуючими, діти повинні читати емоції однолітків, з якими вони граються і спілкуються. Тоді вони зможуть їх зрозуміти і відповісти відповідним чином. Це вимагає від дитини впевненості, тому що інтерпретувати почуття іншої людини досить важко. Якщо впевнена в собі дитина бачить, що двоє її однолітків сперечаються, вона розуміє, що зараз не найкращий час для того, щоб починати гру. Більш того, вона може спробувати розрядити ситуацію. Або, якщо дитина відчуває, що її друг сумує, вона може запропонувати підтримку.

Як допомогти дитині

Перш за все навчіть дитину визначати власні емоції: «У тебе на обличчі посмішка! Певно, ти відчуваєш себе щасливим» або «Я бачу на твоєму обличчі сльози. Тобі сумно?» Після цього ви можете запропонувати, як застосувати цей навик по відношенню до оточуючих: «Саша здається розлюченим. Як ти думаєш, що трапилося?» Або «Як ти думаєш, що відчула Аня, коли впала з гойдалки? Як ми можемо їй допомогти?»

Соціальний навик 4. Впевненість у собі

Коли дитина в цілому добре себе почуває, це позитивно позначається і на її соціальних навичках. Якщо вона розуміє, що робити помилки або терпіти невдачі - це нормально, їй простіше висловлювати свою думку, просити про допомогу або спілкуватися один з одним. Якщо дитині відмовляють у чомусь, вона не сприймає це на свій рахунок і готова наполягати на своєму, при цьому не виходячи за рамки ввічливості.

Як допомогти дитині

Це може здатися парадоксальним, але діти повинні зазнавати невдач, щоб домогтися успіху. Їм потрібно знати, що вони повинні пробувати щось знову і знову - і, врешті-решт, у них вийде. Ключ до оволодіння новими навичками - впевненість у собі.

Також необхідно правильно хвалити дитину. Їй потрібно говорити не просто: «Хороша робота», а бути максимально конкретними: «Я пишаюся тим, як старанно ти працював, щоб вирішити цю складну задачу» або «Спасибі, що приніс мені книгу. Мені вона була дуже потрібна».
Розвиток дитини

Добрий день, батьки майбутніх першокласників!

      За рік в житті ваших дітей (і вашої теж) відбудеться важлива подія - почнеться шкільне життя.

       І ви вже зараз починаєте замислюватися, як же підготувати дітей до майбутніх змін?

Найголовніше - це позитивний настрій!

 Ні в якому разі не залякуйте дітей школою: "У школі важко ...", "Не будеш слухатись \ читати \ писати - будеш двієчником і підеш працювати двірником!" і т.д. Навпаки, поясніть дитині, що в школі його чекає багато цікавого, у нього з'являться нові друзі, він буде багато знати і вміти.

         Не забувайте, що підготовка до школи полягає не тільки в умінні читати, рахувати. 

Пропоную сьогодні поговорити про самостійність!

·                  Я вмію одягатися! Вже зараз в 5 - 6 років (а на початок навчального року тим паче) дитина повинна вміти зав'язувати шнурки, застібати ґудзики та блискавки, самостійно роздягатися та вдягатися ( і теплі речі також). Звертайте увагу і на те, як майбутній школяр складає свої речі. Охайно складені речі в школі -  менше турбот вам ввечері вдома.

·                  Я вмію поводити себе в їдальні! Не забувайте і про навички поведінки за столом під час їжі. Часто можна бачити в шкільній їдальні, як першокласник не може правильно тримати ложку, не вміє охайно їсти, не знає правил поведінки за столом. Навчіть дитину правильно користуватися столовими приборами, правилам етикету. Привчайте дитину прибирати за собою.

·                  Я стежу за своїм здоров'ям! Особлива увага при підготовці до школи потрібно звернути увагу на дотримання режиму дня. 

·                  Я вмію чекати! Не забувайте про важливе навичку - терпіння. На жаль, терплячими не народжуються. Ця чеснота, над якою потрібно працювати протягом багатьох років. Чекати дошкільнику складно! Для старших дітей при навчанні терпінню допоможе складання пазлу, побудова карткового будиночка або створення різних фігур із сірників. Інший важливий аспект - це навчити дитину доводити почату справу до кінця: перш ніж почати читання нової казки, завершити прочитання старої, перш ніж приступити до нового пазлу, завершити складати попередній, і так далі.

  Із  блогу Жизнь замечательных детей

25 запитань, відповіді на які повинен знати майбутній

першокласник

       Готовність дитини до школи перевіряється різними методами – тестування, аналіз малюнків, вміння копіювати написані слова, шукати зайве на картинках тощо. Але для батьків, які вагаються, у якому віці відправляти дитину до школи, гарними показниками повинні бути словниковий запас дитини, її вміння чітко висловлюватися.

Проведіть самостійно співбесіду зі своєю дитиною.

Перевяряємо готовність до школи: що повинні чітко знати дошкільнята?

1. Знати своє прізвище, ім’я, по-батькові.

2. Чітко називати свій вік і дату народження.

3. Знати країну, у якій живе, називати свою національність.

4. Чітко озвучувати домашню адресу, місто проживання.

5. Знати ПІБ своїх батьків.

6. Називати професії тата й мами.

7. Знати імена своїх дідусів і бабусь.

8. Вміти визначати частини доби (ранок, обід, вечір, ніч).

9. Називати всі пори року та місяці (знати їхню послідовність), дні тижня.

10. Вміти розповісти про погодні явища.

11. Знати основні кольори.

12. Перелічувати якомога більше домашніх тварин і знати, як називають їхніх дитинчат.

13. Уміти об’єднувати предмети в тематичні групи: транспорт, овочі, фрукти, ягоди, професії, птахи, одяг, взуття тощо.

14. Уміти розповідати вірші, знати народні казки.

15. Розрізняти та правильно називати прості геометричні фігури.

16. Орієнтуватися у просторі та на аркуші паперу: уміти наносити прості графічні позначки вправо, вліво, вгору, вниз.

17. Уміти самостійно створювати розповідь по картинці, яку демонструють.

18. Дитина повинна вміти переказувати почутий текст. Важлива і деталізація почутого, і вміння послідовно переказати оповідь.

19. Розглянути картинку із різними предметами, після чого запам’ятати та назвати 6-8 побачених зображень.

20. Розрізняти “праворуч” та “ліворуч”.

21. Уміти переписувати зі зразка друковані літери.

22. Знати цифри та рахувати в межах 10.

23. Вміти у зворотному порядку рахувати від 5 до 1.

24. Розуміти такі поняття, як «більше», «менше», «рівне».

25. Гарно володіти ножицями, олівцем: проводити прямі лінії, малювати фігури, акуратно заштриховувати чи зафарбовувати.