Права півкуля гіперактивна у всіх дітей приблизно до 6,5 років. Там дуже багато різноманітної інформації: всі звуки, всі дотики, всі аромати, все, що ми відчуваємо із зовнішнього світу.
І воно все невпорядковане, бо ліва півкуля, яка допомагає впорядкувати цю інформацію, повністю включиться в роботу лише після 7 років.
Уявіть, в правій півкулі величезна кількість стимулів, а ліва ще не вміє гальмувати і виокремлювати лише якийсь один важливий сигнал.
Як думаєте, що в такі моменти відбувається з дитиною? Істерика, перенавантаження, бо не може витримати усі ці сигнали.
Коли комусь маленькому погано, коли поруч хтось плаче, у нас підвищується рівень кортизолу. Під його дією ми напружуємося, сердимося або починаємо метушитися.
Саме тому, коли діти хворіють, батьки починають сваритися між собою.
Коли відчуваєте напруження від плачу дитини, говоріть собі: "Все чудово. Моя гормональна система прекрасно працює. У мене є гормон кортизол. Робіть вдих та видих".
Щоб допомогти дитині в такі моменти, потрібно назвати на ім’я емоції, які вона відчуває: "Мабуть, ти засмутився, мабуть, ти сердишся". Або просто обійняти.
Дитині, яку все дратує або яка перебуває у стресі, варто дати у ліву руку м’який предмет, щоб вона могла його стискати. Коли ми щось стискаємо у лівій руці, то беремо під контроль те, що відбувається у правій півкулі мозку.
Одним зі способів сконцентруватися для дитини є розгойдування на стільці. Так вона відсіює зайві сигнали мозку.
Для розвитку мозку дитини потрібен рух. Щоразу, коли наші діти рухаються, вони розвивають свій мозочок. І діти самі вигадують потрібні рухи: це ходіння по брівці, де треба балансувати, м’ячі, на яких можна стрибати.
Щоразу коли ваша маленька дитина кидає на підлогу величезну кількість разів предмети, вона тренує свій мозочок.
Якщо хтось із учителів сказав, що ваша дитина не має здібностей до математики, то такій дитині просто необхідно трохи більше спортивних занять для стимуляції тім’яної частки мозку. Спорт пов’язаний із побудовою руху, з цим також пов’язане наше логічне мислення.
Які б рекомендації вам не давали, немає абсолютно правильних норм для ваших дітей. Існують ідеальні вікові норми для уявних ідеальних дітей.
Зараз в психології все більше відходять від поняття "норма" й приходять до "контурів розвитку", меж, в яких розвивається дитина.
Перший контур розвитку дитини називається "фізичний". Він триває приблизно від народження до 2 років.
У цей час всю інформацію про себе дитина отримує через відношення дорослих до її потреб та її тіла.
Погляд, яким мама дивиться на малюка у цьому віці, стає потім його самооцінкою.
Якщо перша сходинка розвитку буде міцною, дитина почуватиметься в безпеці серед чужих людей.
Другий контур розвитку називається "особистісний" і триває від 2 до 4 років. У цей час дитина починає говорити про себе "я" і в її лексиконі з’являється слово "ні" – перше слово, яке допомагає вибудувати свої кордони.
Батьки дитини, яка перебуває на другій сходинці розвитку, часто зіштовхуються із агресією. Ця агресія виникає не через те, що дитина агресивна сама по собі й не тому, що її погано виховують – просто вона вчиться позначати свої кордони.
Коли дитина починає говорити про себе "я", вона вже в стані проконтролювати процес дефекації. Тобто малюк, якого готують ходити на горщик, усвідомлено сяде покакати після того, як скаже про себе "я".
Щоразу, коли ми торкаємося дитини, її мозок отримує сигнал "я в безпеці".
Третій контур розвитку називається "міжособистісний контур спілкування" і триває з 4 до 7 років. У цей період у дитини визрівають кордони "я".
Ближче до 4 років – ідеальний вік, щоб віддавати дитину в дитсадок. А якщо це необхідно зробити до 4 років, то дитина має бути у невеликій групі, де проявлятимуть максимальну повагу до неї.
Чим ближче до 7 років, тим кращий час для того, щоб віддавати дитину в школу. Тільки після 7 років дитина відчуватиме себе частиною соціальної групи зі своїми правилами та буде готова до того, що її називатимуть на прізвище.
До 7 років малеча живе в ігровій реальності. Гра розвиває мозок. Чим більше дитина встигне пограти до 7 років, тим успішнішою вона буде у навчанні.
Найкращі терапевтичні слова для малюка: "Я з тобою".
Для дитини більш безпечно, щоб батьки дозволяли собі якусь неідеальність, тому що поряд з ідеальними батьками дитина не розвивається, вони не дають їй можливості адаптуватися до зовнішнього світу.
"Достатньо хороші батьки", за термінологією Дональда Віннікота – це батьки, які в першу чергу дозволяють собі турбуватися про себе.
Завдання 8-місячної дитини, коли формуються прив’язаності, – повзти за татом та мамою (більшою мірою за мамою), доповзати до туалету, коли мама там, і під дверима кричати.
Достатньо хороша мама кричить з туалету дитині: "Я з тобою, попісяю і до тебе повернуся".
Ідеальна мама відкриває двері й одразу хапає дитину на руки.
Погана мама взагалі на цей крик не реагує.
Достатньо хороші батьки показують дитині, як вони можуть залишатися із нею в контакті і турбуватися про себе. Глобальна задача батьків полягає в тому, щоб навчити дітей виживати без них.
Достатньо хороші батьки дозволяють собі сказати дитині "Ні".
Природа потурбувалася про виживання людства. Існує таке явище, як baby shape, це така маніпуляція природи: діти виглядають дуже мило, аби батьки не покинули їх, доки вони безпорадні.
Коли зовнішність дитини стає менш солодкою, це ознака того, що вона готова йти кудись розвиватися, вчитися виживати без дорослих.
Якщо кожна зі сходинок розвитку є міцною, дитина має достатній запас окситоцину для того, щоб впоратися із важливими завданнями у своєму житті. Сходинки розвитку можна доукомплектовувати у будь-якому віці.
Коли батькам важко з дитиною, вони мають пам’ятати чарівні слова: "Моя любов настільки велика, що я можу розчинити у ній і всі твої капризи, і всі твої істерики, і всю твою злість".